День: 01.04.2020

Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров’я дітей на період до і після карантину.

Трохи про прогнози.
Діти тільки пару днів раділи продовженню канікул і знаходженню вдома. За час, поки вони знаходяться поруч з дорослими, вони чули багато різних версій (які нагнітають чи заперечують і ін.) Про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка “заражена” тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне “вилазити” в різних формах: розлад сну, харчування, появою незвичайних страхів, патологічною прив*язаністю до батьків, погіршення поведінки, ОКР та т. д.

Чим це пояснюється?
У віці від 5 до 10 років у дітей з’являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи – страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень і т.д. За великим рахунком – це прояв страху смерті, страху «не бути». Наявність таких страхів вважається показником “нормального” розвитку дітей. Заважати дитині і оточуючим вони починають тоді, коли з ними не так обходяться: “годують” панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням стану або намагаються створити ілюзію благополуччя.
Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому “зміненому” стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Але їм важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.

Що робити дорослим?
* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві),
* Приймати (не заперечувати) страх дитини: “ти боїшся / тобі страшно”, “боятися – це нормально”, “страх допомагає бути обережним”,
* Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами,
* Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім’я,
* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (благо, вже є ілюстрована інформація для дітей),
* Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам’ятку для дитини і повісити на видне місце,
* Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним “обирати життя”,
* Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи,
* Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я … психічне і фізичне 🙂

Бережіть фізичне і психічне здоров’я своє і своїх близьких!

Зараз у мережі є багато інформації про санітарно-гігієнічні норми і про те, як важливо їх дотримуватися, особливо в період карантину. Закликаємо вас дбати про себе, дотримуватися рекомендацій МОЗ і без нагальної потреби не виходити із дому до закінчення карантину. Також не будемо забувати про те, що наше психічне здоров’я є не менш важливим за фізичне.
Тож сьогодні хочемо поговорити з вами про ГІГІЄНУ, але ЕМОЦІЙНУ.

 Що ж це таке?
    Емоційна гігієна – це вміння жити в злагоді із власними емоціями.

    Чому це важливо?
Ми робимо все, щоб скоріше позбутися емоційного болю: витісняємо його, намагаємося забути, приховати – що завгодно, тільки б він не мучив нас. Але, як відомо, придушувати емоції – не найкраще рішення. Залишаючи наші емоції без уваги, ми тільки погіршуємо свій стан і ризикуємо зіткнутися з серйозними ускладненнями.

      З чого почати?
– Спостереження і розпізнавання
Перш за все, важливо помічати свої переживання і свої емоції. Якщо вам сумно чи поганий настрій – в цьому може бути приховано сотні емоцій.
Можливо, ви сердитеся, боїтеся або тривожитеся – емоції обов’язково потрібно помічати і розпізнавати
– Прийняття
Не заперечуйте власних емоцій, а приймайте їх. Не звинувачуйте себе за них! Якщо ви сердитесь – сердьтеся, якщо вам страшно – бійтеся.
Головне – розуміти що саме з вами відбувається і приймати це.
– Не уникайте
Важливо не уникати і не ігнорувати табуйовані, на ваш погляд, емоції.
Ми влаштовані так, що жодне переживання та емоційний стан не приходить до нас просто так – воно контейнується.
Якщо якесь почуття накопичується в великій кількості, воно може почати проявлятися в психосоматиці – можна захворіти.
– ГОВОРІТЬ
Не бійтеся висловити свої почуття людині, якщо вони пов’язані з нею. Але робіть це екологічно, тобто так, щоб не образити.
Але тримати в собі свої переживання по відношенню до іншої людини – злість, образу, нерозуміння – не потрібно.
– Відновлюйте ресурси
Дуже важливо відновлювати свої ресурси. Якщо ви пережили якісь негативні емоції, усвідомили їх, прийняли, проговорили, ви можете відчути втому/спустошеність.
В такому випадку порадуйте себе чимось, займіть себе чимось, що приносить вам задоволення.
– Дайте собі час
Щоб навчитись розуміти свої емоції та почуття, приймати їх та проговорювати вам знадобиться час.
Це навичка, яку ви із часом напрацюєте.
– Не лайте себе
У випадку невдачі – не лайте себе, а навпаки підтримуйте і проявляйте турботу.
– Діліться
Не бійтеся поділитися своїми переживаннями з близькими людьми, які вас підтримають.

Будьте здорові!

За посиланням Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА