Розповідь учениці 8 класу Зубко Надії
Токарь Олександр Павлович, 1911 року народження. 24.08.1943 року призваний на фронт Лебединським РВК, Сумської обл. В роки війни був рядовий стрілець. Служив в 38 стрілковій дивізії 29 стрілкового полку Української ССР в складі 2-го Українського фронту. Брав участь у визволенні України. Зі слів товаришів загинув в 1943 році за Дніпром. Вважається, що з листопада 1943 року є безвісти зниклим. Вдома залишилася дружина з трьома маленькими доньками. Дар’я Мусіївна все життя чекала свого чоловіка і самотужки виховувала діточок, а згодом з’явилися онуки, правнуки та праправнуки. Постійно згадувала про ті жахливі події, часто роповідала про складне життя в окупації. 8 травня 2007 року, на 93 році життя, прабабуся помирала в сідомості в колі своїх рідних. Вони їй говорили, що завтра День перемоги. Вона була дуже слаба і ледь говорила, але підняла руки до гори і декілька раз ледь чутно плеснула в долоні та подивилися на портрет свого чоловіка, який висів постійно біля її ліжка, та тихо сказала: ” Мій хозяїн…Мій хозяїн…Я все своє життя тебе чекала…” Затихла і померла. В кімнаті панувала глибока тиша. В кожного на обличчі бриніла сльоза. Вся наша велика родина застигла в жалю та печалі. 9 травня всі святкували Велику перемогу, а моя родина проводжала бабусю в останню путь та на зустріч з коханим…
