Категорія: Психологічна служба_Новини

Останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном. 16 листопа – Міжнародний день толерантності. Толерантність вважається показником високого духовного й інтелектуального розвитку особистості. Тому учні нашої школи узагальнили свої знання про толерантність під час заходів які були проведені в рамках тижня Толерантності. Учні початкової школи виготовили дерево толерантності на  листочках яких зазначили свої позитивні риси. Учні 5-11 класів обирали найтолерантніших учнів та проводили інформаційні перерви для молодших школярів. Було проведено години спілкування «Толерантність врятує світ», «Хто як не ми?», «Роби добро. Добро добром повернеться». 

ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ СІМ’Ї  учні Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 взяли участь в  інтерактивній грі «КВІТЧЕЛ».  

          Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

          З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини – ось мірило розвитку і прогресу країни.

          Весняне цвітіння, що саме зараз прикрашає міста і села України, надихає на оновлення, душевну радість, красу і любов, наповнює бажанням ділитися з іншими кращими побажаннями, емоціями та об’єднуватися у прагненні до миру. То ж запрошуємо дітей та дорослих до гри «КВІТЧЕЛ». КВІТЧЕЛ – це квітка чеснот людини (квіт-че-л). Ідея гри – створити квітку чеснот людини, родини як символу миру та об’єднання сім’ї. Діліться і збирайте квіти КВІТЧЕЛ та підтримуйте культуру миру, яка є у кожному з нас.

Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції. Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа, як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

Уникайте заборон.Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки… Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште відкритими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА. Якщо уникнути заборони не вдалося: Читати далі …

Останні події в Україні та світі значно вплинули на життя людей. Запровадження карантину, перехід дітей на дистанційне навчання, а дорослих – на віддалений формат роботи, зміна звичного режиму дня, постійне перебування вдома всіх членів родини, неможливість усамітнитися тощо. В таких умовах діти потерпають не менше, ніж дорослі, а, може, навіть і більше.

Однак, якщо дорослі в силу віку здатні адекватно сприйняти ситуацію з вимушеної самоізоляції, то дітям буває по-справжньому страшно. Виникає питання: як же заспокоїти дитину?

Тільки факти. Читати далі …

Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров’я дітей на період до і після карантину.

Трохи про прогнози.
Діти тільки пару днів раділи продовженню канікул і знаходженню вдома. За час, поки вони знаходяться поруч з дорослими, вони чули багато різних версій (які нагнітають чи заперечують і ін.) Про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка “заражена” тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне “вилазити” в різних формах: розлад сну, харчування, появою незвичайних страхів, патологічною прив*язаністю до батьків, погіршення поведінки, ОКР та т. д.

Чим це пояснюється?
У віці від 5 до 10 років у дітей з’являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи – страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень і т.д. За великим рахунком – це прояв страху смерті, страху «не бути». Наявність таких страхів вважається показником “нормального” розвитку дітей. Заважати дитині і оточуючим вони починають тоді, коли з ними не так обходяться: “годують” панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням стану або намагаються створити ілюзію благополуччя.
Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому “зміненому” стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Але їм важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.

Що робити дорослим?
* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві),
* Приймати (не заперечувати) страх дитини: “ти боїшся / тобі страшно”, “боятися – це нормально”, “страх допомагає бути обережним”,
* Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами,
* Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім’я,
* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (благо, вже є ілюстрована інформація для дітей),
* Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам’ятку для дитини і повісити на видне місце,
* Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним “обирати життя”,
* Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи,
* Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я … психічне і фізичне 🙂

Бережіть фізичне і психічне здоров’я своє і своїх близьких!

Зараз у мережі є багато інформації про санітарно-гігієнічні норми і про те, як важливо їх дотримуватися, особливо в період карантину. Закликаємо вас дбати про себе, дотримуватися рекомендацій МОЗ і без нагальної потреби не виходити із дому до закінчення карантину. Також не будемо забувати про те, що наше психічне здоров’я є не менш важливим за фізичне.
Тож сьогодні хочемо поговорити з вами про ГІГІЄНУ, але ЕМОЦІЙНУ.

 Що ж це таке?
    Емоційна гігієна – це вміння жити в злагоді із власними емоціями.

    Чому це важливо?
Ми робимо все, щоб скоріше позбутися емоційного болю: витісняємо його, намагаємося забути, приховати – що завгодно, тільки б він не мучив нас. Але, як відомо, придушувати емоції – не найкраще рішення. Залишаючи наші емоції без уваги, ми тільки погіршуємо свій стан і ризикуємо зіткнутися з серйозними ускладненнями.

      З чого почати?
– Спостереження і розпізнавання
Перш за все, важливо помічати свої переживання і свої емоції. Якщо вам сумно чи поганий настрій – в цьому може бути приховано сотні емоцій.
Можливо, ви сердитеся, боїтеся або тривожитеся – емоції обов’язково потрібно помічати і розпізнавати
– Прийняття
Не заперечуйте власних емоцій, а приймайте їх. Не звинувачуйте себе за них! Якщо ви сердитесь – сердьтеся, якщо вам страшно – бійтеся.
Головне – розуміти що саме з вами відбувається і приймати це.
– Не уникайте
Важливо не уникати і не ігнорувати табуйовані, на ваш погляд, емоції.
Ми влаштовані так, що жодне переживання та емоційний стан не приходить до нас просто так – воно контейнується.
Якщо якесь почуття накопичується в великій кількості, воно може почати проявлятися в психосоматиці – можна захворіти.
– ГОВОРІТЬ
Не бійтеся висловити свої почуття людині, якщо вони пов’язані з нею. Але робіть це екологічно, тобто так, щоб не образити.
Але тримати в собі свої переживання по відношенню до іншої людини – злість, образу, нерозуміння – не потрібно.
– Відновлюйте ресурси
Дуже важливо відновлювати свої ресурси. Якщо ви пережили якісь негативні емоції, усвідомили їх, прийняли, проговорили, ви можете відчути втому/спустошеність.
В такому випадку порадуйте себе чимось, займіть себе чимось, що приносить вам задоволення.
– Дайте собі час
Щоб навчитись розуміти свої емоції та почуття, приймати їх та проговорювати вам знадобиться час.
Це навичка, яку ви із часом напрацюєте.
– Не лайте себе
У випадку невдачі – не лайте себе, а навпаки підтримуйте і проявляйте турботу.
– Діліться
Не бійтеся поділитися своїми переживаннями з близькими людьми, які вас підтримають.

Будьте здорові!

За посиланням Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА