Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник ( Ліна Костенко)
26 квітня 1986 року – одна з найскорботніших дат в історії нашого народу, спогади про яку ще довго будуть 
пронизувати наші серця гострим болем. Чорнобиль і досі для нас є незагоєною раною. Україна згадує тих, хто ціною власного здоров’я, а часом і життя, протистояв страшному лиху.Ми низько схиляємо голови перед учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції і з особливим почуттям їх вшановуємо. Велика їм подяка й низький доземний уклін. Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.
