“Вишиванка – українська традиція. Вишиванка – це справжнє диво”. Над такою темою працювали учні 1-А класу ЗОШ №3 (учитель Т.В. Демченко), вивчаючи матеріал курсу «Я пізнаю світ» науково-педагогічного проєкту «Інтелект України». Дітки намалювали україночок та українців у національному одязі до Дня вишиванки.

  У час буремних подій і постійних випробувань на міцність ми черпаємо сили у святому, духовному, сокровенному. Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочку – вишиванку, з зашифрованими символами та знаками – сімейним оберегом, який наділяє силою рідної землі, символом єдності, солідарності, підтримки.

  Бережи українське – носи вишиванку! Це гасло нашого учнівського самоврядування, педагогів і учнів нашої школи, які стали активними учасниками челенджу до Дня вишиванки. Приєднуйтесь!

    Для ознайомлення учнів з європейськими цінностями та традиціями, спонукання дітей до висловлювання власної думки через творчість про європейське майбутнє були проведені різноманітні майстер – класи по виготовленню буклетів і листівок.

     Дякуємо усім за активність!

Традиційно до Дня Європи в закладі проводиться безліч заходів. Цього року учні 11 класу Шелест Владислав і Шелест Станіслав провели онлайн цікавий  майстер – клас по виготовленню буклету, де ви зможете навчитися створювати прекрасний буклет у звичайній програмі. Робота поділяється на два етапи: 1) пошук інформації; 2) компонування цієї інформації в буклет. Дякуємо нашим креативним учням за корисні знання, якими вони поділилися з нами.

13.05 2020 р. відбулася он-лайн конференція євроклубу ЗОШ №3 «EuroFriends» під керівництвом учителя англійської мови Тетяни Литвиненко. Зустріч була присвячена темі «Подорож незвичайними музеями європейських країн». Також члени клубу обговорили підготовку до Дня Європи і випуск відеоролика про найцікавіші музеї. Засідання пройшло в дружній та веселій атмосфері.

    10 травня ми святкуємо День матері – одне з найбільш зворушливих свят. Кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, пожаліє і буде сильно любити, незважаючи ні на що. Найважливіші в цей день увага і щира вдячність мамі за життя, любов, турботу й допомогу. Саме до цього дня учнівське самоврядування «Нове покоління» запрошує стати учасником челенджу «Щаслива мама». Аби приєднатись до челенджу, потрібно в Facebook  або Instagram на своїх сторінках опублікувати фото, на якому ви поряд зі своєю мамою, з хештегом #ЗОШ№3#ЩасливаМама.

Не забувайте сказати тепле слово своїй мамі, низько вклонитись і обійняти. Цей челендж покликаний об’єднати всіх в єдиному прагненні – привітати з Днем Матері свою найріднішу людину.

Розповідь учениці 8 класу Зубко Надії

Токарь Олександр Павлович, 1911 року народження. 24.08.1943 року призваний на фронт Лебединським РВК, Сумської обл. В роки війни був рядовий стрілець. Служив в 38 стрілковій дивізії 29 стрілкового полку Української ССР в складі 2-го Українського фронту. Брав участь у визволенні України. Зі слів товаришів загинув в 1943 році за Дніпром. Вважається, що з листопада 1943 року є безвісти зниклим. Вдома залишилася дружина з трьома маленькими доньками. Дар’я Мусіївна все життя чекала свого чоловіка і самотужки виховувала діточок, а згодом з’явилися онуки, правнуки та праправнуки. Постійно згадувала про ті жахливі події, часто роповідала про складне життя в окупації. 8 травня 2007 року, на 93 році життя, прабабуся помирала в сідомості в колі своїх рідних. Вони їй говорили, що завтра День перемоги. Вона була дуже слаба і ледь говорила, але підняла руки до гори і декілька раз ледь чутно плеснула в долоні та подивилися на портрет свого чоловіка, який висів постійно біля її ліжка, та тихо сказала: ” Мій хозяїн…Мій хозяїн…Я все своє життя тебе чекала…” Затихла і померла. В кімнаті панувала глибока тиша. В кожного на обличчі бриніла сльоза. Вся наша велика родина застигла в жалю та печалі. 9 травня всі святкували Велику перемогу, а моя родина проводжала бабусю в останню путь та на зустріч з коханим…

БАБАК ПАВЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ 1918 року народження. Призваний в 1938 р. в  м. Севастополь. Старшина 1статті. Пропав безвісті 03.07.42., м. Севастополь ( саме з цими словами та з цією датою  запис зроблено багатьом солдатам, які обороняли   м.Севастополь). З самого дитинства сільський хлопчина мріяв стати моряком. Мрія здійснилася…Навчався на моряка у Військово-морському училищі м.Севастополь (1936-1939рр). Скромний, спокійний та симпатичний Павло гарно навчався, мав красивий почерк.  Приїздив додому  (селище Велика Писарівка)  у красивій парадний формі моряка, з гордістю, що він таки ним став. Служив у морфлоті м. Севастополь.   Молодим хлопцем був призваний  на війну. Так і не одружився. За словами рідних  Павло загинув на суші при обороні Севастополя у 1942р. (запис у Книзі Пам’яті Сумська область  «без вести пропавший»).

Прадідусь учениці 8 класу Сміян Анни.

Робота учениці 4 класу Мірошнішенко Є., учня 1—А класу Охтирської ЗОШ № 3 Чечета Богдана