Як ми долаємо емоційне вигорання

     У теперішній складний час психологічних навантажень та перевтоми нерідко людина починає втрачати інтерес до себе та навколишнього світу, почувається виснаженою, роздратованою. Такі симптоми, ймовірно, сигналізують про синдром емоційного вигорання. Основною причиною є психологічна та емоційна перевтома. Часто це конфлікт між особливостями особистості та вимогами професійного середовища. Часто ми не помічаємо цього, а робимо зусилля над собою і йдемо далі виконуючи свою роботу, обов’язки, прохання. А де ж вихід? Де баланс, рівновага, спокій? А можливо все поряд у простих речах, а ми просто їх не помічаємо. Насправді є безліч різних методик, порад, вправ для подолання емоційного вигорання. Саме тому соціальним педагогом скорик Н.О. було запропоновано педагогам взяти участь у флешмобі “Як я справляюся з емоційним вигоранням” та поділитися своїми перевіриними способами  подалання емоційного перевантаження. І ось що у нас вийшло…

                              

Як сказати “НЕ МОЖНА”, щоб дитина вас почула

Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції. Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа, як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

Уникайте заборон.Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки… Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште відкритими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА. Якщо уникнути заборони не вдалося: Читати далі …

Як говорити з дітьми про коронавірус

Останні події в Україні та світі значно вплинули на життя людей. Запровадження карантину, перехід дітей на дистанційне навчання, а дорослих – на віддалений формат роботи, зміна звичного режиму дня, постійне перебування вдома всіх членів родини, неможливість усамітнитися тощо. В таких умовах діти потерпають не менше, ніж дорослі, а, може, навіть і більше.

Однак, якщо дорослі в силу віку здатні адекватно сприйняти ситуацію з вимушеної самоізоляції, то дітям буває по-справжньому страшно. Виникає питання: як же заспокоїти дитину?

Тільки факти. Читати далі …

ДИТЯЧІ СТРАХИ І ПАНДЕМІЯ

Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров’я дітей на період до і після карантину.

Трохи про прогнози.
Діти тільки пару днів раділи продовженню канікул і знаходженню вдома. За час, поки вони знаходяться поруч з дорослими, вони чули багато різних версій (які нагнітають чи заперечують і ін.) Про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка “заражена” тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне “вилазити” в різних формах: розлад сну, харчування, появою незвичайних страхів, патологічною прив*язаністю до батьків, погіршення поведінки, ОКР та т. д.

Чим це пояснюється?
У віці від 5 до 10 років у дітей з’являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи – страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень і т.д. За великим рахунком – це прояв страху смерті, страху «не бути». Наявність таких страхів вважається показником “нормального” розвитку дітей. Заважати дитині і оточуючим вони починають тоді, коли з ними не так обходяться: “годують” панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням стану або намагаються створити ілюзію благополуччя.
Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому “зміненому” стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Але їм важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.

Що робити дорослим?
* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві),

* Приймати (не заперечувати) страх дитини: “ти боїшся / тобі страшно”, “боятися – це нормально”, “страх допомагає бути обережним”,
* Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами,
* Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім’я,
* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (благо, вже є ілюстрована інформація для дітей),
* Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам’ятку для дитини і повісити на видне місце,
* Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним “обирати життя”,
* Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи,
* Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я … психічне і фізичне 🙂

Бережіть фізичне і психічне здоров’я своє і своїх близьких!

Поговоримо про емоційну гігієну

Зараз у мережі є багато інформації про санітарно-гігієнічні норми і про те, як важливо їх дотримуватися, особливо в період карантину. Закликаємо вас дбати про себе, дотримуватися рекомендацій МОЗ і без нагальної потреби не виходити із дому до закінчення карантину. Також не будемо забувати про те, що наше психічне здоров’я є не менш важливим за фізичне.
Тож сьогодні хочемо поговорити з вами про ГІГІЄНУ, але ЕМОЦІЙНУ.

 Що ж це таке?
    Емоційна гігієна – це вміння жити в злагоді із власними емоціями.

    Чому це важливо?
Ми робимо все, щоб скоріше позбутися емоційного болю: витісняємо його, намагаємося забути, приховати – що завгодно, тільки б він не мучив нас. Але, як відомо, придушувати емоції – не найкраще рішення. Залишаючи наші емоції без уваги, ми тільки погіршуємо свій стан і ризикуємо зіткнутися з серйозними ускладненнями.

      З чого почати?
– Спостереження і розпізнавання

Перш за все, важливо помічати свої переживання і свої емоції. Якщо вам сумно чи поганий настрій – в цьому може бути приховано сотні емоцій.
Можливо, ви сердитеся, боїтеся або тривожитеся – емоції обов’язково потрібно помічати і розпізнавати
– Прийняття
Не заперечуйте власних емоцій, а приймайте їх. Не звинувачуйте себе за них! Якщо ви сердитесь – сердьтеся, якщо вам страшно – бійтеся.
Головне – розуміти що саме з вами відбувається і приймати це.
– Не уникайте
Важливо не уникати і не ігнорувати табуйовані, на ваш погляд, емоції.
Ми влаштовані так, що жодне переживання та емоційний стан не приходить до нас просто так – воно контейнується.
Якщо якесь почуття накопичується в великій кількості, воно може почати проявлятися в психосоматиці – можна захворіти.
– ГОВОРІТЬ
Не бійтеся висловити свої почуття людині, якщо вони пов’язані з нею. Але робіть це екологічно, тобто так, щоб не образити.
Але тримати в собі свої переживання по відношенню до іншої людини – злість, образу, нерозуміння – не потрібно.
– Відновлюйте ресурси
Дуже важливо відновлювати свої ресурси. Якщо ви пережили якісь негативні емоції, усвідомили їх, прийняли, проговорили, ви можете відчути втому/спустошеність.
В такому випадку порадуйте себе чимось, займіть себе чимось, що приносить вам задоволення.
– Дайте собі час
Щоб навчитись розуміти свої емоції та почуття, приймати їх та проговорювати вам знадобиться час.
Це навичка, яку ви із часом напрацюєте.
– Не лайте себе
У випадку невдачі – не лайте себе, а навпаки підтримуйте і проявляйте турботу.
– Діліться
Не бійтеся поділитися своїми переживаннями з близькими людьми, які вас підтримають.

Будьте здорові!

За посиланням Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА

КАРАНТИННЕ: 59 ІГОР З ДІТЬМИ ВІД СВІТЛАНИ РОЙЗ

Психологиня Светлана Ройз опублікувала добірку ігор з дітьми  – для різних каналів сприйняття. Вона підкреслює, що гра – це завжди і розвиток, і терапія, і адаптація. Але сучасне покоління дітей не отримує тієї кількості стимулів в різних каналах сприйняття, яке було б важливим і доцільним. У них перестимульований візуальний канал, решта – часто недостимульовані. І різноманітні ігри – це сенсорна інтеграція. Тож, коли як не зараз, стимулювати різні канали сприйняття дітей Візуальний канал (НЕ гаджети):
* Роздруківки розмальовок та книжки-розмальовки.
* Малювати мандали.
* Малювання одночасно на одному аркуші.
* Малювання зубною щіткою.
* Малювання долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі).
* Малювання з закритими очима.
* Викладання малюнків нитками.
* Робити ангелів з макаронів.
* Робити іграшки з втулок від туалетного паперу.
* Дітям різного віку подобається «відривні аплікації» – спочатку на дрібні шматочки руками рветься або кольоровий папір, або листки з журналів, потім з уривків робиться колаж.
* Кожен день тижня назвати «своїм кольором» – наприклад, понеділок – червоний, вівторок – помаранчевий, середа – жовтий і т.д. за кольорами веселки. Кожен день надягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, спробувати знайти продукти такого кольору, або – час від часу кричати – наприклад, «червоний» – і потрібно швидко доторкнутися до предмета цього кольору.

Вербальний канал
* Вчити кожен день одне нове слово на іноземній мові
(З цього ж слова, написаного багато разів – можна зробити малюнок.)
* З букв одного слова складати інші слова (наприклад з букв слова трансформатор – можна придумати – торт, трон, рот, форма та ін.)
* Гра “телеграма” – на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН – суворий лікар обіймає нас 🙂
* Співати.
* Говорити скоромовки.
* Ми з донькою граємо у «вгадай предмет» (частина тіла, транспорт…) ставлячи питання, на які можна відповісти тільки «так» або «ні».

 Тактильний
* Ігри з кінетичним піском (у нас є “розкопки динозаврів – промислова гра з формочками – динозаврів, раніше дочка грала в пасочки, зараз – я ховаю в пісок “скарби”, дитя відкопує).
* Лотки з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).
* Ігри з водою – наприклад, запускати, кораблики по воді, переміщати їх диханням.
* Домашні басейни з кульками.
* Дізнаватися предмети на дотик (цю гру люблять і дорослі діти. Можна пропонувати розрізняти продукти на смак, спеції і продукти – за ароматом.

 Аудіальний
* Слухати тишу (моя улюблена гра :-))).
* Закрити очі і розрізнити якомога більше звуків.
* Написати букву р – в рядок від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук – підвищуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше голос).
* З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем …).

Просторове сприйняття, концентрація, 3D (такі ігри стимулюють і розвиток часток мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням).
* Змійка (доньці подарували гру з мого дитинства – дуже їй подобається, я знайшла в інтернеті схеми нових фігур).
* Магнітний конструктор.
* Мозаїка, яку потім можна прасувати праскою і виходять підставки під чашки.
* Орігамі.
* Джанга.
* Мікадо (можна замість промислових «паличок» використовувати олівці, ложки …).
* Шашки, шахи, доміно.
* Пазли.
* Можна вчити дітей пришивати ґудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.
* Запускаємо дзиги, спостерігаємо за їх кружлянням.
* Домашній квест, пошуки скарбів.
* Переміщатися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна говорити – вправо, вліво, прямо … а можна мовчки – торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

“Ігри з диханням”
* Мильні бульбашки.
* Аеробол – дуємо на обгортки з-під цукерок (або передаючи один одному, або, “задуваючи” голи).
* Задуваємо свічки.
* Намагатися підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, перо.
* Разом співати.
* Через широкі коктейльні трубочки дути на кульку з паперу – потрапляти нею в «яблучко».

Соціальні ігри
* Рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр.
* Тіньовий театр.
* Можна разом займатися кулінарією, грати в ресторан (це добре допомагає, коли потрібно швидко приготувати обід, посадити дитину за малюванням меню 🙂
* Варити разом шоколад.
* Робити міні-спектаклі, записувати їх на камеру телефону. (Ми по казкам і малюнкам доньки іноді робимо фільми.)
* Робити будиночок з подушок і пледів – ходити в гості 🙂
* “Зустріти” дітей з друзями – в zoom, чаті Вайбера та ін.
* Оркестр (інструменти – все, що видає звук в будинку).

 Рух:
* Твістер.
* Пальчиковий твістер.
* Стрибки на кулі-стрибунці (Замість батута – стрибки на дозволеній подушці 🙂
* Хованки.
* Битва подушками.
* Битва кульками.
* Коли ми обмежені в русі – дочка особливо любить настільний (наліжковий 🙂 футбол.
* Ми часто з донькою танцюємо «різні настрої». (Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордони «танцполу» і ввести додаткове правило – за них не виходити).

Важливо пам’ятати, що діти до 6 років прагнуть грати в «егоцентричні» гри – за своїми правилами. Але коли ми їм пропонуємо гру з встановленими правилами – це готує їх до «дорослого життя» з дотриманням певних норм (це профілактика «соціальної депривації»). Веселого дорослішання і сил всім батькам.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ

Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.

Про що варто сказати дитині:
1. «Боятися – це НОРМАЛЬНО. Страх – це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».

  1. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».
  2. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.
  3. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

Рекомендації для батьків:

  • Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.
  • Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.
  • Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії – заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецю, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.
  • Якщо дитина хвилюється заздоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.
  • Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.