Інформація для батьків

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ “STOP SEXTING”

Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі. 

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.  

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей. 

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.

Як  батькам забезпечити безпечний простір для взаємодії дитини з гаджетами?

  1. Розпочинати варто з себе, адже якщо дитина постійно бачить батьків з телефоном, то ніякі переконання про його шкідливість не допоможуть. Діти копіюють поведінку значимих дорослих, тому варто переглянути власні взаємовідносини з цифровими приладами. Поспостерігайте, скільки часу Ви приділяєте для користування телефоном чи комп’ютером та використайте цей час для живого спілкування з близькими чи друзями.
  2. При використанні гаджетів у пріоритеті мають бути навчальні програми, ігри, фільми, які допоможуть дитині розвиватися, розширювати свої знання та вдосконалювати навички спілкування.
  3. Спільно з дитиною варто обговорити правила безпеки в мережі Інтернет (не спілкуватися з незнайомцями, не повідомляти свою адресу та особисті дані та ін..)
  4. Проявляйте зацікавлення до ігор та програм, що подобаються дитині. Запропонуйте пограти разом з дитиною та обговорити свої враження. Це допоможе більше пізнати інтереси дитини та зблизить вас.
  5. Намагайтеся не користуватися гаджетами за декілька годин до сну, адже це негативно впливає на якість відпочинку.
  6. Періодично влаштовуйте дні без Інтернету, коли вся сім’я не користується Інтернетом, а вільний час проводить за спільними справами.
  7. Повна заборона використання гаджетів є неефективною, а викличе лише протест (особливо серед підлітків). Вчіться домовлятися з дитиною, спільно вибудовувати правила користування. Обмеження у використанні теж мають обговорюватися спільно і дотримуватися всіма членами сім’ї.
  8. Завжди знаходьте час для відпочинку та спілкування з дітьми. Тільки щире зацікавлення батьків допоможе дитині використовувати гаджети для корисних цілей та відпочивати без шкоди для здоров’я.

Про що розмолвляти з дитиною перед сном?

Перед тим як сказати дитині «На добраніч», задайте їй одне-два питання зі списку. Як правило, протягом дня у нас ні на що не вистачає часу, і ми обмежуємося проханнями або наказами: «зроби», «не забудь», «поправ». «Питання під подушку» якраз про те, як розпочати розмову з сином або донькою і дізнатися про них багато нового. Якщо ви візьмете за звичку кожного вечора запитуватись у дитини щось із цього списку, ваші дітки почуватимуться значно щасливішими, а ви будете в курсі усього, що відбувається в житті дитини: її переживань, щасливих моментів і вподобань.

Питання під подушку:

— Про що ти любиш мріяти?

— Твій найкращий спогад про минулий навчальний рік?

— Хто твій герой і чому?

— Як би ти описав свою сім’ю?

— Якби ти міг щось змінити в собі, що б ти змінив?

— За що ти собою найбільше пишаєшся?

— Хто найдобріша людина в твоєму оточенні? Чому?

— Що тобі найбільше подобається у твоєму найкращому друзі?

— Яку одну річ ти б хотів навчитися робити добре?

— Якби ти був твариною, то якою саме і чому?

— Коли востаннє хтось ображав тебе, поранив твої почуття? Як ти відреагував?

— Чи знаєш ти кого-небудь, хто зараз переживає важкі часи? Чим ти можеш йому допомогти?

— Розкажи про подію, яка змусила тебе пережити найбільший страх у цьому році.

— Якщо б тобі дозволили залишити собі тільки одну річ з усіх, що у тебе є, яку б ти вибрав?

— Кого б ти назвав по-справжньому успішною людиною? Чому?

— Що тобі найбільше сподобалося в твоєму улюбленому вчителеві в цьому році?

— В які моменти ти відчуваєш, що дорослі тебе не розуміють?

— Назви три слова, які найточніше говорять про тебе.

— Що тебе дратує?

— Найкращий комплімент, який ти отримував у житті?

— Якби у тебе була можливість провести 48 годин в будь-якій точці світу, куди б ти поїхав?

— За що ти найбільше вдячний життю? Кому ти найбільше вдячний?

— Якби ти міг помінятися місцями з будь-якою людиною на світі, з ким би ти хотів помінятися місцями і чому?

— Скільки людей ти сьогодні розсмішив або змусив усміхнутися?

— Найсмішніше подія, що трапилася з тобою сьогодні?

— Яку одну річ ти можеш зробити сьогодні краще, ніж вчора?

— Щоб ти вибрав: вміти літати чи читати думки?

— З ким ти найбільше чекаєш зустрічі в школі кожен день?

— Якби ти збирав свій обід до школи самостійно, що б ти туди поклав?

— Хто з твоїх однокласників найбільш доброзичливий?

— Що тобі найбільше подобається у твоєму вчителя, що він добре вміє робити?

— Яка частина шкільного дня у тебе найулюбленіша?

— З ким ти сьогодні сидів у шкільній їдальні?

— З ким ти провів найбільше часу сьогодні?

— Яка в тебе улюблена гра і чому?

— Хто заставляє тебе сміятись і чому?

— Якби ти міг зіграти будь-яку роль у твоєму улюбленому фільмі, яку б ти вибрав і чому?

— З ким у нашій родині тобі веселіше проводити час?

«Як пережити кризу, впоратись із емоціями та знайти рівновагу під час карантину»

Коронавірусна інфекція «закрила» людей вдома. Як із цим справлятися?

Поради психолога для батьків та дітей.

  1. «Перелаштуйте життя на нові рейки»Стрес впливає на наш імунітет. Як не піддатися стресовому стану?

Треба почати з того, що ми вже піддалися стресу. Бо чим кардинальніші зміни, тим більше вони викликають напруження і стрес. Не варто мати ілюзій, що ми йому не піддаємося. Але стрес є для того, щоб зрозуміти, що щось відбулося. Це нормальний стрес – щоб мобілізуватись, щоб перелаштувати своє життя на інші нові рейки. Але є стрес надмірний, некорисний.

Нормальним є переживати.  Спочатку виникає шокова реакція, потім вона переходить у злість, бо всі плани змінилися, не до кінця зрозуміло, як діяти. Наступна стадія – це втрата стабільності та спроба повернути все як було, а за нею депресія. Нам доводиться робити те, до чого ми не звикли. В тому числі, сидіти вдома. Не всі люблять турбуватися про своє фізичне, психічне, ментальне здоров’я. Але є позитив, що після такого суму приходить прийняття нового досвіду і тоді ми можемо адаптуватися до нового життя. Втім, коли ми затримуємося на якійсь стадії надто довго, ми не можемо зорієнтуватись. Якщо відчуваємо сильне пригнічення, настрій не змінюється і немає періоду полегшення, то потрібно звертатись по допомогу чи самостабілізуватися.

А як можна собі самому допомогти?

Паніка виникає тоді, коли ми чітко не можемо зрозуміти, якою точно є небезпека, але емоції нам говорять, що відбувається щось страшне. І ми починаємо ірраціонально боятися. Тому насамперед потрібно вгамувати емоції. Що ми можемо для цього зробити?

  1. Перш за все старатися лишитися автором своєї поведінки, тобто, встановити для себе режим дня. Що я роблю вранці, обідом і ввечері, бо для стабілізації нашої психіки важлива циклічність. У нас є період напруження і розслаблення. Вранці бажано робити помірні фізичні навантаження, впродовж дня повторювати звичні ритуали. Важливо також включитися на те, щоб допомагати іншим, а також дякувати за те, що є хорошого в сьогоднішньому дні. Таким чином, ми включаємо гормональну хвилю окситоцину. Коли ми допомагаємо іншим, то організм нагороджує нас цими гормонами: ми допомагаємо іншим і від цього відчуваємо в собі ресурси, що все гаразд.
  2. Важливо зробити для себе обов’язково «екстрений аналіз». Що варто робити, коли щось піде не так, до кого я можу звернутися, відповідно, скласти список із п’яти людей.
  3. Визначити, що ми будемо робити, якщо виникне панічний настрій –
    • включити музику,
    • почитати книжку,
    • посадити квіти,
    • відшукати ресурсні активності, які раніше мені подобалися,
    • почати малювати або вивчати англійську.

 Під час кризи потрібно мати план “А” (що я роблю) і план “Б” (що я робитиму, якщо карантин триватиме довше і якщо я не зможу відновити робочу активність).

Ми б рекомендували зараз придумати ще план “С” (альтернативну діяльність). Багато бізнесу переходить в онлайн-формат. Чим я можу ще займатися, які можливості мені дає обмеження у пересуванні? Можливо, можна створювати групи, де ви зможете бути експертом. Зараз багато людей проводять вебінари.

    2. «Створіть в уяві безпечне місце»

Що ще можна зробити? Дуже допоміжними є техніки, розроблені психологами.

 Серед них є техніка на візуалізацію – науково доведено, що застосування активної уяви, коли ми думаємо і пригадуємо приємні образи, здатно суттєво покращувати наш стан. Вони для нашого мозку діють приблизно, як реальність.

Ми можемо сконструювати у своїй уяві образ безпечного ресурсного місця, яке ми відвідуватимемо упродовж дня. Сама думка про це безпечне місце нагадуватиме нашій психіці, нашому внутрішньому стану, що ситуація з часом стабілізується. Вона впливає на нашу нейробіологію і активує нейронні зв’язки в мозку, які відповідають за стабільність. Ця вправа хороша після пережитого стресу, негативних думок і переживань. Там ми можемо відновитися і набратися сил, щоб рухатися далі.

Також добре створити список стресорів, які можуть статись, до прикладу, самотність, велика кількість негативної інформації, відсутня можливість вийти на вулицю. Можна проранжувати ці стресори від 0 до 10, від найменшого значення і навпроти одразу записати ресурсну активність, яка може нас підтримати.

 Наприклад, біля самотності записати людей, яким можна зателефонувати, біля негативної інформації улюблену  книгу. Хороші згадки можуть знімати напруженість.

Так само мають значення дихальні техніки, які допомагають перевести нервову систему у стан розслабленості. Ця вправа називається «4-2-6», де на 4 ми робимо вдих, на 1-2 затримуємо повітря і робимо дещо довший видих, начебто видихаючи з себе стрес.

Власне, цей видих виводить психіку з активного режиму у «заспокойся та розслабся». Ця техніка базується на нейрофізіології.

  1. «Розподіліть між собою ролі»

Бізнес переходить в онлайн, школярі на дистанційне навчання, а мамам доводиться організовувати роботу в домашніх умовах? Як їм впоратися і все поєднати?

Мамам справді складно. Але тут також стане в пригоді «план А», якщо я справляюся з дітьми – залучити максимально домашніх, розробити по годинах режим дня, і знайти час для себе. «Зробити з себе добру маму».

 Основний зміст самодопомоги при стресі полягає у розумінні, що нам потрібно відновлюватися. Тому треба розподілити між всіма у домі ролі, хто в який час бере основну опіку над дітьми.

 Але так само передбачити «план Б» – що я роблю, коли не справляюся. Адже мами часто беруть на себе забагато, тоді потрібно попросити про допомогу, близькі можуть і не здогадуватись, що вам важко. Треба навчитися просити про допомогу.

Для дітей

Можна знайти в мережі багато списків активностей, які можна робити з дітьми.

  • Для дітей можна стягнути «Цікаву науку», якісь науково-популярні речі,
  • мультики можна включати англійською мовою,
  • знайти 100 ігор, серед яких, можливо, будуть ігри, забуті з дитинства.

Через карантин уся сім’я опиняється цілодобово в одному просторі.

 Як тут співіснувати, поважати межі одне одного?

  • Важливо вранці і ввечері говорити один одному, за що ми вдячні.

Такі ритуали показуватимуть, які речі для нас є справді цінними. Поруч перебувати важко, бо у кожного має бути свій особистий простір, свої переживання, але, якщо ми будемо дякувати і цінувати, то будемо менш прискіпливими до неприємних дрібниць.

Чим краще розподілити ролі – тим менше буде непорозумінь. В кожного буде своя відповідальність, повага до іншого.

 Важливо також домовитись про час, коли кожен зможе побути наодинці з собою. Дуже важливо організовувати і спільні речі, на які не було часу раніше.

  • Обговорити спільні плани на життя;
  • Зробити спільну карту мрій;

 Зараз з’явився час переоцінити, що є важливим для нас, а що ні, і як рухатись далі, коли ми вийдемо з цього шторму.

Захоплюючі способи зняття стресу

Визнаємо чесно: життя повне стресів. Батьки часто відчувають тривогу, надмірно працюють. Діти в наші дні також схильні до стресу більше, ніж будь-коли раніше. Розглянемо кілька занять, якими батьки можуть займатися разом з дітьми, щоб розслабитися, відволіктися від проблем і відновити сили.

  1. Розглядайте старі фотографії
  2. Займайтеся медитацією разом з дитиною
  3. Грайте в настільні або карткові ігри
  4. Запускайте повітряного змія
  5. Малюйте олівцями
  6. Читайте
  7. Дивіться на небо
  8. Працюйте в саду
  9. Підводьте підсумки дня
  10. Займайтеся йогою
  11. Подивіться фільм
  12. Намалюйте картину
  13. Здійсніть велосипедну прогулянку
  14. Приготуйте для дитини ванну
  15. Грайте з дитиною в «історії з продовженням»
  16. Створіть аплікацію
  17. Ведіть щоденник
  18. Грайте в боулінг
  19. Слухайте музику
  20. Спостерігайте за птахами
  21. Грайте в більярд
  22. Пускайте мильні бульбашки
  23. Зробіть колаж
  24. Спечіть разом з дитиною щось смачне
  25. Гуляйте
  26. Складайте пазли
  27. Посидьте біля багаття
  28. Грайтеся з тваринами
  29. Вирізуйте з дерева
  30. Розфарбовуйте
  31. Катайтеся на конях

Верхова їзда допомагає розслабитися й розважитися. Дізнайтеся, чи є у вашому місті іподром чи інше місце, де можна покататися верхи.

  1. Спробуйте нове для себе заняття
  2. Зберіть модель автомобіля чи літака

З метою попередження домашнього насильства, запобігання торгівлі людьми, захисту прав і інтересів дитини доводимо інформацію про функціонування Національних «гарячих ліній» Громадської організації «Ла Страда-Україна»:

  1. Національна дитяча «гаряча» лінія, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116 111 (з мобільних). Лінія працює у робочі дні з 12.00 до 20.00, у суботу – з 12.00 до 16.00.
  2. Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 335 (зі стаціонарного номеру) та безкоштовним коротким номером 386 (з мобільних). Лінія працює цілодобово. .
  3. З 25 листопада 2017 року лінія переходить на загальноєвропейський номер 116 123, що є безкоштовним з усіх мобільних телефонів.

Торгівля людьми – сучасний прояв рабства

      18 жовтня 2007 року за ініціативи Європейського Парламенту започаткований день боротьби з торгівлею людьми як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми, особливо – жінками та дітьми, небайдужості громадськості до цього явища та візуалізації проблеми на глобальному рівні.

ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ. Про це варто знати!

Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми». За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна.

Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами, що сприяють цьому явищу. Прагнучи кращої долі, люди їдуть за кордон шукати добру роботу. Спритні ділки щороку використовують сотні таких шукачів.

Наша держава – це країна, з якої, як правило, здійснюється експорт жінок на світові ринки інтимного бізнесу – в Туреччину, Італію, Польщу, Іспанію, Німеччину, країни колишньої Югославії, Угорщину, Чехію, Грецію, Російську Федерацію, Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль, Сполучені Штати Америки та інші країни. В міжнародній системі Україна визначена як країна – постачальниця жінок. Саме громадянки України зараз складають значну частину живого «товару» на відкритих і таємних ринках Європи та Азії. На сьогодні проблема боротьби з торгівлею людьми (особливо жінками) стала надзвичайно актуальною для нашої держави. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, вже має досить тривалий сумний досвід втрати значної кількості жінок і дівчат, вивезених з її території за кордон, де вони стають жертвами різноманітних методів та форм експлуатації, найпоширенішою з яких є примушення до заняття проституцією.

Негативний вплив від торгівлі людьми полягає ще й у поширенні венеричних захворювань, СНІДу, формуванні моральної деградації та відчуженості особистості, втрати родинних зв’язків, зруйнуванні суспільної моралі, небезпечному «звиканні» громадської свідомості до негативного явища, поширенні депресивних синдромів та суїцидальних тенденцій, зростанні агресивності та жорстокості. Торгівля жінками сприяє знищенню генофонду нації, оскільки злочинними угрупованнями втягуються у проституцію лише фізично здорові та найпривабливіші дівчата.

Торгі́вля людьми́ означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою, її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або винагород, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. (Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї, котрий доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.)

Пам’ятка для батьків

Як полегшити дитині переживання горя

  • Зверніть увагу на те, що про смерть близької людини дитині треба говорити простими і доступними словами
  • Пам’ятайте, що дитина почувається забутою, покинутою, якщо разом із близькими не оплакує втрату, це лише посилює її страждання. Дитину ніколи не слід залишати наодинці зі своїми переживаннями.
  • Зауважте, що участь у похоронах — одна з важливих сторін переживання горя, що допомагає дитині визнати реальність втрати, усвідомити, що померлий не повернеться. Дитину на похорон можна брати, якщо вона старша семи років, і лише в разі, якщо вона сама цього хоче і морально до цього готова. Також можна провести разом із нею прощальний ритуал без участі в похоронному процесі.
  • Якщо дитина бере участь у похороні, то слід подбати про те, щоб з нею постійно був хтось із знайомих дорослих, спокійно пояснював, що відбувається і міг у будь-який момент відвести її вбік, якщо вона про це попросить.
  • Не забувайте, що навіть маленькій дитині потрібно знати, що горе — це переживання, у якого є початок і кінець. Для дитини важливо побачити, що дорослі проживають горе і залишають його позаду. Померла близька людина назавжди йде з життя дитини, але не з її пам’яті.

Поради щодо подолання стресу

  • З’ясуйте, що саме вас турбує. Розкажіть про свої переживання близькій людині. Озвучивши проблему, ви проаналізуєте, знайдете її причину, і відповідно розв’язання.
  • Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, плин часу «прискорюється». Саме тому вона відчуває надмірну завантаженість і нестачу часу.
  • Навчіться керувати емоціями. Вирватися зі стресового кола допоможе проста вправа: заплющте очі й подумки опиніться на березі океану. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони, уявляючи, як через них у тіло входить енергія.
  • Усміхайтеся, навіть коли невесело. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на усмішку організм почне продукувати гормони радості.
  • Відпочивайте разом із сім’єю.
  • Знімайте нервове напруження за допомогою фізичних вправ.
  • Cлухайте заcпокійливу музику. Музика — це теж психотерапія.
  • Влаштовуйте прогулянки на свіжому повітрі.
  • Концентруйтеся на позитивних речах.
  • Стимулюйте вироблення «позитивних» гормонів за допомогою певних продуктів харчування. Наприклад, солодощі, зокрема шоколад, сприяють виробленню серотоніну — «гормону щастя». А молоко, курага і банани поновлюють в організмі запаси калію, які першими вичерпуються під час стресу.

Попередження насильства

         Насильство над дітьми – це надзвичайно болюче питання, що викликає серйозну стурбованість, яке, не лише ставить людину в залежне становище, а й завдає величезної моральної шкоди суспільству й є серйозною загрозою дотримання прав людини і дитини.

         Насильство над дітьми є порушенням прав людини. Сьогодні визначено, що насильство – не випадковість, не звичайний прояв агресії, не просто сімейна традиція. Це механізм влади і контролю над слабшими морально та фізично.

         Насильство – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини, так і громадянина, а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Існує 4 характерні ознаки насильства:

1)      Умисна дія, тобто дія, яка здійснюється з метою отримання певного ефекту;

2)      Порушення особистих прав і свобод дитини. Ці права – право на безпеку, життя, свободу тощо записані в Конвенції ООН про права дитини;

3)      Наявність переваги над дитиною. Коли існує перевага – фізична, матеріальна, інтелектуальна, емоційна – і така перевага використовується проти дитини – це і є домашнє насильство, коли дитина виконує  чужу волю, чужі правила;

4)      Ця дія завдає певної шкоди. Ця шкода може мати різні прояви, відповідно до яких ми можемо говорити про ті чи інші види насильства.

Насильство над дітьми та зневажання їх інтересів можуть мати різні форми та види.

Є чотири форми жорстокого поводження з дітьми. Це: фізичне насильство, емоційне (психічне) насильство, сексуальне насильство, економічне насильство. 

Фізичне насильство – нанесення фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров’ю, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снотворних, не прописаних лікарем), а також намагання удушити чи втопити дитину.

Сексуальне насильство чи спокушання – використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини, тілесні контакти зі статевими органами.

Емоційне (психічне) насильство – постійна чи періодична словесна образа, погрози, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна неправда, обман, а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим можливостям.

Економічне – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї  житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Види насильства, відповідно до учасників насильства:

Чоловік-жінка:

92 – 97% актів насилля щодо жінок чинять чоловіки, це відбувається не тому, що  існуюча система надає їм переваги у вигляді влади, сили, грошей. Матеріальне забезпечення сім’ї чоловіком зумовлює   залежність жінки, бо домашня  праця (виховання дітей, ведення господарства) не визнається як праця, бо не приносить прямого доходу.

Батьки-діти:

У ставленні до дітей проявляють насилля як чоловіки, так і жінки. Дитина має найвищий ступінь ризику стати жертвою домашнього насильства. Жінки страждають від чоловіків, а діти страждають водночас і від батька кривдника, і від матері жертви. 

Дорослі діти – батьки:

Це насилля досить часто (хоча і не завжди) має коріння в минулому. Діти, які вже виросли «повертають» батькам те насильства, яке свого часу від них зазнали.

Старші діти – молодші діти:

         Старші діти відчувши смак влади використовують свою силу та свої переваги над слабшими.

         Наслідком цих явищ завжди є серйозна шкода для фізичного та психічного здоров’я, розвитку, соціалізації дитини, емоційне травмування, а нерідко – загроза життю.

         Ці слова здаються далекими для кожного з нас до того моменту, коли вони не починають стосуватися особисто кожної дитини. З  метою визначення  ставлення учнів до проблеми насильства з даного питання серед учнів 9-11 класів міста Охтирки було проведено дослідження.

         Основним видом насильства діти вважають  фізичне насильство (побиття іншої людини ( 88 %), залякування іншої людини (78 %), вимагання грошей від іншої людини (68 %)), і лише  частина опитаних вважають, що з поняттям насильства пов’язані така поведінка  як ігнорування почуттів іншої людини (32 %), підкреслювання недоліків та звинувачення в усіх проблемах (22 %). 68 % дітей вважають що до насильства відноситься обмеження свободи інших.

         Аналіз анкетування свідчить, що насильство є поширеним явищем у молодіжному середовищі, але при з одного боку 4 % опитаних особисто переживали насильство  щодо себе, а з іншого –  ці ж самі респонденти чинили такі види насилля над іншими,  як ігнорування  (30 %), приниження (5 %), побиття (6 %), вимагання грошей (2 %).

  • 34 % дітей вважають, що частіше насильство у школі чинять ровесники (одна дитина або декілька разом), 22 % – старші учні (один або кілька дітей разом) 16 % стверджують, що у їхньому закладі ніхто не чинить насильство.
  • 86 % дітей стверджують, що їм у школі розповідають про те, як запобігти насильству і хто може допомогти у подібних випадках, 14 % – ні.
  • 48 % учнів не хочуть дізнатися більше про те, до кого звертатися у випадку насильства над дитиною.

         Актуальним залишається питання проведення заходів з попередження насильства.

         Попередження насильства – система заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприятимуть вчиненню насильства, припинення насильства, яке готується, або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, медико-соціальна реабілітація жертв насилля.

         Законодавством закріплено перелік органів і установ, які займаються попередженням жорстокого поводження з дітьми та приймають заяви про такі випадки:

– служби у справах дітей;

– центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

– кримінальна міліція;

– органи та заклади освіти;

– органи та заклади охорони здоров’я;

– відділи соціального захисту населення;

– органи прокуратури

         Представники цих органів приймають усні або письмові заяви про випадки жорстокого поводження з дітьми, випадки насильства над дітьми або про погрози щодо їх вчинення.

Поради батькам випускників 

Для кожного з Вас та Вашого сина, чи доньки цей рік дуже важливий – потрібно остаточно визначитися з планами на майбутнє та зробити відповідальні кроки у напрямку їх здійснення. Зовнішнє тестування, випускні, а потім вступні екзамени – серйозне випробування для знань кожної молодої людини, та для її здоров′я. Важливо підготуватися самим до хвилюючих ситуації та знати, як допомогти своїй дитині. Сподіваємось, що наведені нижче рекомендації стануть Вам в нагоді.

З’ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпайте за живе. Проблема, витягнута з підсвідомості, – уже наполовину вирішена. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви доберетеся до кореня своїх проблем і набагато скоріше знайдете вихід із ситуації.

Не видавайте себе за бідну ягничку. Перше, коли захочеться розвинути з дріб’язкової проблеми маленьку трагедію, слід знайти людину, якій би жилося набагато гірше, і допомогти їй.

Сплануйте свій день. Учені помітили. що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу. Упоратися з перевантаженнями елементарно: розпишіть свої дії, розподіливши за ступенем важливості, і виконуйте свій план – допомагайте своїй дитині також чітко планувати роботу з підготовки до тестування, екзаменів.

Не згущуйте хмари. Люди схильні до стресових реакцій, будь-яку проблему роздувають до масштабів всесвітньої катастрофи. Насправді жахливі обставини в нашому житті трапляються нечасто. Тому викиньте з голови надумані проблеми, а також ті, які ви не в змозі вирішити – Ваша допомога випускнику в такому позитивному аналізі ситуації тестування, здачі екзаменів буде актуальною.

Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. при цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег моря, лісову галявину тощо. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу в ділянці пупка (ліва знизу). Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, збагатити мозок киснем і заспокоїтись.

Не забувайте хвалити себе і свою дитину щоразу, коли вам удається впоратися із хвилюванням. Наприклад, купіть собі що-небудь у подарунок. Причому робити це потрібно не тільки заради себе, скільки заради свого мозку. Ваша сіра речовина теж має потребу в подяці за відмінно виконану роботу.

Усміхайтеся, навіть якщо вам не сильно хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

Робіть самі та пропонуйте дитині фізичні вправи не менше 30 хвилин на день. Замість того, щоб відлежуватись у ліжку, бігайте. За твердженням лікарів, найантистресовіші види спорту – біг і спортивне ходіння.

Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. Він міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині і волоських горіхах.

Хто повинен навчати дітей, як використовувати Інтернет правильно і безпечно?

     Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в реальному світі, і віртуальний простір не має бути виключенням. Батькам слід приділяти серйозну увагу вихованню дітей і підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища. Необхідно пам’ятати, що комп’ютер для дітей є інструментом навчання і розвитку, а не тільки розваг та ігор. Незважаючи на широкі можливості віртуального спілкування, воно не може виключати і замінювати реальних стосунків між людьми. Навіть якщо дитина надмірно захоплюється грою і Інтернетом, не варто забороняти їй користуватися комп’ютером. Заборона може викликати протилежну реакцію і призвести до замикання дитини в собі. Перш за все, слід знайти альтернативу онлайн-інтересам дитини і переключити її увагу на досягнення успіхів у реальному житті.

    Психологи рекомендують батькам, по-перше, цікавитися, що їхні діти роблять в Інтернеті і як вони взагалі використовують комп’ютер. Треба намагатися регламентувати час, проведений дитиною за комп’ютером. Добре, коли мама або тато беруть участь у покупці ігор і знають, у чому їхня суть. Головне — увійти в простір дитини. І тільки розпочавши розмовляти її мовою, можна перетягнути дитину з віртуального простору в реальний. По-друге, батькам варто пам’ятати, що комп’ютер